Шуліка О.М. ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ЗАХОДИВИКОРИСТАННЯ МИСЛИВСЬКИХРЕСУРСІВ В МИСЛИВСЬКОМУГОСПОДАРСТВІ «САПСАН 2019»

З прадавніх часів полювання слугувало джерелом добутку харчових ресурсів для людини. Однак із розвитком цивілізації та стрімким науково-технічним прогресом, мисливство для людини перестає бути одним з основних джерел добутку харчових ресурсів. Значна індустріалізація призвела до значної зміни природного середовища, що негативно вплинуло на флору і фауну багатьох регіонів. Станом на сьогодніполювання потребує розробки дієвих заходів підтримки і збереження чисельності основних видів мисливської фауни із застосуванням дієвих прийомів науково-обґрунтованого господарювання, оскільки кожне полювання пов'язане з вилученням частини популяції мисливських тварин.
На території України, відповідно до планового вилучення диких звірів та птахів, з врахуванням даних щодо динаміки їх чисельності проводяться розрахунки на 15-річний ревізійний період. Провести довгострокові розрахунки реальної величини чисельності та продуктивності будь-якої популяції доволі складно, внаслідок значної щосезонної зміни чисельності поголів'я кожного виду. Щорічне планування ґрунтується на відомостях про чисельність та розмір вилучення тварин, що необхідне для моніторингу мисливських ресурсів і оцінки подальших перспектив їх охорони, відтворення, а також використання. В основі планування вилучення тварин і підтримання життєстійкості та продуктивності популяції на оптимальному рівні лежить розрахунок росту чисельності поголів'я по кожному виду мисливських тварин на ревізійний період, який проводиться з урахуванням їх річного приросту. Для цього використовують нормативи, затверджені Державним комітетом лісового господарства України [1].
Досягнення в угіддях оптимальної чисельності тварин є важливою справою будь-якого мисливського господарства, оскільки при плануванні лімітів на вилучення можливо використовувати весь надлишок мисливських ресурсів. Але в господарстві існують складнощі, пов`язані з тим, щона території мисливського господарства об’єкти ПЗФ становлять 25% загальної площі. Це ділянки НПП Нижньоворсклянський, що входять до відтворювальних ділянок, на яких полювання заборонено.
Оскільки по більшості видів фактична чисельність мисливських тварин менша за оптимальну, то доцільним є лише селекційне вилучення тварин. Так, станом на 2019 р. чисельність козулі у мисливському господарстві «Сапсан-2019» близька до оптимальної, що завдяки зусиллям працівників господарства та низької чисельності вовка, забезпечує її підтримання на рівні14-16 особин.
Угіддя мисливського господарства цілком придатні для мешкання дикого кабана, однак, внаслідок епізоотії африканської чуми свиней, зараз кабан відсутній. З урахуванням здатності кабана до середньорічного приросту на рівні 35% та можливості міграції особин з інших господарств, швидке поновлення угруповання кабана у мисливському господарстві «Сапсан - 2019» є цілком можливим.
У всіх районах України в останні роки дуже скоротилося поголів`я зайця-русака, який загалом вiдзначається високим репродуктивним потенцiалом. Враховуючи, що розрахункова оптимальна ємність угідь мисливського господарства «Сапсан - 2019» для зайця-русака становить 310 особин, вона близька до оптимальної вже у 2019 р. Підтримка оптимальної чисельності даного виду, дасть можливість щорічно видобувати в угіддях господарства щонайменше 77 зайців, і при цьому утримувати їх чисельність на майже постійному рівні.
Доведення чисельності тварин до розміру ємності угідь є дуже важливим для відновлення вилучених ресурсів, оскільки в багатьох районах лісостепової України можливість збільшення чисельності зайця обмежує приховане позанормове вилучення тварин [2].
Площа угідь, які придатні для мешкання куріпки, становить 7704 га, а мінімальна щільність, за якої у лісостеповій зоні України дозволено полювання - 30 особин/1 тис. га, експлуатація її ресурсів стане можливою за досягнення чисельності у 231 особину (30 х7,7), що може відбутися в найближчі роки.
Площа угідь мисливського господарства, придатних для гніздування і відпочинку водоплавних птахів, становить 134 га водно-болотних та лучних угідь, які можуть забезпечити повноцінним полюванням невелику кількість мисливців. Взагалі при полюванні на пернату водоплавну дичину, як і в інших регіонах, використовуються переважно ресурси мігруючих видів.
На даний час велике значення для збільшення сезонної пропускної спроможності угідь мисливського господарства «САПСАН - 2019» має полювання на козулю, зайця-русака, перепела та диких голубів.
Великий економічний потенціал господарство має щодо потенційного використання ресурсів фазана (при випусках птахів в угіддя протягом 3-5 років у кількості 50 – 100 особин) та куріпки, які мають суттєво зрости. Але все це можливо лише при правильнiй органiзацiї мисливської справи, проведеннi комплексу бiотехнiчних заходів та дбайливій охороні угідь.

Список використаних джерел:
1.Настанова з упорядкування мисливських угідь. Державний комітет лісового господарства України. Київ. 2002. 113 с.
2.Проект організації та розвитку мисливського господарства громадської організації «Сапсан – 2019» Полтавської області. Рукопис. 2019. 83 с.

На скільки ефективним є полювання на фазана? Чи його чисельність далека від оптимальної?