Галуцький Ю.М., Пономаренко В.І. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ПОПЕРЕКОВИЙ ОСТЕОХОНДРОЗ, УСКЛАДНЕНИЙ НЕСТАБІЛЬНІСТЮ СЕГМЕНТІВ І ПРОТРУЗІЄЮ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ

Хвороби хребта посідають перше місце по поширеності серед населення земної кулі [1]. Статистичні дані підтверджують високу частоту захворювань хребта і відсутність тенденції до її зниження. Вражаючи людей працездатного віку, його патологія призводить до великих працевтрат. За даними МОЗ до 21,8% населення України страждає на остеохондроз, болюу спині, а в США та країнах Західної Європи - до 40-80% населення. Найбільш частим є біль у зоні попереку (60-90%) усіх випадків захворювання хребта, у Європі нові випадки болю щорічно виникають у 5% населення, у США цей показник становить 2,3% усього населення країни [2].
Важливими засобами відновлення є реабілітаційні заходи, що включають різні форми ЛГ, водолікування, масаж, технології витягування, застосування ортопедичних засобів, механотерапії, фізіотерапії, інші методи ФР. Актуальним напрямком при такій патології є: розробка оптимальних програм ФР на базі сучасних взаємодоповнюючих методів фізичних впливів і ортопедичних засобів, визначення оптимальних строків і раціональних режимів, застосування технічних засобів і методів фізичної реабілітації для лікування й профілактики патології хребта. Незважаючи на застосування різних реабілітаційних програм, ще недостатньо використовуються сучасні досягнення реабілітаційних технологій, комплексні взаємодоповнюючі методи й технічні засоби у фізичній реабілітації тематичних хворих.
Тому була розроблена програма фізичної реабілітації із застосуванням традиційних і сучасних методів, технічних засобів з нестійкою опорою. Програма базується на принципі послідовності введення складових її елементів, їх збалансованому співвідношенні до проявів хвороби з урахуванням показників тестування функціонального стану поперекового відділу хребта хворих, характеру змін статодинамічного стереотипу. Програма тривалістю 20 днів спрямована на відновлення рухових функцій, статодинамічного стереотипу, координації рухів, розроблена для гострої стадії, підгострої стадії й стадії ремісії, містить традиційні (лікувальна гімнастика, фізіотерапія, масаж, механотерапія, дозована хода) і сучасні засоби: фізичні вправи для корекції деформації хребта, підвищення рухливості поперекового відділу хребта, зміцнення м'язів спини й черевного преса, закріплення навичків правильної постави й стійкості на технічних засобах з нестійкою опорою: фітболі, BOSU, вібротренажері Viagym, балансувальних дисках, платформі й доріжці; вправи на відновлення функції м'язів тулуба залежно від ураженого ХРС; ПІР і ППР для розслаблення напружених м'язових груп. Доповнена й узагальнена методика занять на підгострій стадії й стадії ремісії.
Під впливом спеціальних фізичних вправ на зміцнення м'язів спини й черевного преса, закріплення навичків правильної постави й стійкості на засобах з нестійкою опорою у хворих ОГ визначені позитивні кількісні зміни в поставі й стійкості - знижене число хворих з ризиком падінь із 13 до 2, а в контрольній групі, що займалася по програмі лікувальної установи - з 12 до 5.
Завдяки впливу спеціальних фізичних вправ для поліпшення рухливості в поперековому відділі хребта, зміцнення м'язів спини й черевного преса у хворих ОГ відзначені позитивні зміни у формуванні статичного стереотипу, рухливості поперекового відділу щодо контрольної. Середні показники осі відхилення (до вертикальної осі тулуба) при нахилах вправо (відстань до підлоги в см) - 37/39 і вліво - 38/41 в ОГ менші, ніж у контрольній. Функціональна здатність м'язів спини й черевного преса до розвитку тривалої напруги (хв.) у хворих ОГ була вище,ніжу контрольній: для м'язів спини - 2,4/2,2, для черевного преса - 2,2/1,7.
Під впливом спеціальних фізичних вправ для поліпшення рухливості поперекового відділу динаміка поліпшення ротації тулуба хворих вправо й вліво (см) в ОГ була вище, чим контрольної: ротація вправо - 5/4, ротація вліво - 5/4. Динаміка відновлення глибини поперекового лордозу (нахил назад) і рухливості поперекового відділу (нахил уперед) у хворих ОГ була вище, ніж у контрольної, відповідно (см): 3,88/3,92 і 17/32.
Завдяки впливу спеціальних фізичних вправ для зміцнення м'язів спини й черевного пресу, поліпшення статодинамічного стереотипу, закріплення навичків правильної постави й стійкості на технічних засобах з нестійкою опорою середній час проходження дистанції 50м (с) у хворих ОГ був менше, ніж у КГ - 25/30, збільшення максимальної дистанції (м) проходження до появи болю в поперековому відділі хребта у хворих ОГ було вище, ніж у КГ - 415/383. Отримані підвищення впевненості в ході (бали) хворих ОГ відносно КГ - 10/9. Динаміка поліпшення стійкості тіла (дані стабілографії) на 20-й день реабілітації у хворих ОГ була вище, чим КГ. Використання запропонованої нами програми фізичної реабілітації, дані педагогічного експерименту підтверджують, що використання складових програми в гострій стадії, підгострій стадії й стадії ремісії дозволяє підвищити ефективність відновлення хворих і добитися кращих результатів в основній групі, ніж у контрольній.
Список використаних джерел:
1. Попелянский Я. Ю. Ортопедическая неврология (Вертеброневрология): руководство для врачей. 3-изд., стер. Москва: МЕД пресс-информ, 2003. 672 с.
2. Лазарева Е.Б. Физическа яреабилитация при хирургическом лечении вертеброгенных пояснично-крестцовых синдромов: монографія. Київ, 2012. 328 с.

Гарна методика відносно вправ на нестійкій опорі - фітболі, BOSU, платформі. Можна отримати високі показники при правильному застосуванні!