Майдебура Т.Л. РОБОТА ГРОМАДСЬКОГО ІНСПЕКТОРА З ОХОРОНИ ДИТИНСТВА З НЕБЛАГОПОЛУЧНОЮ СІМ’ЄЮ

Міжнародна спільнота визнає сім’ю найкращою умовою для розвитку і соціалізації дітей, основним осередком суспільства, найбільш зручним середовищем для життя людини. Аналізуючи сучасний стан інституту сім’ї можна вказати на серйозні недоліки державної політики в цій сфері, адже народонаселення України старіє, частка дітей скоротилося з 10 до 8 мільйонів. За результатами деяких досліджень, 80 відсотків багатодітних сімей перебувають за межею бідності.Загальними характеристиками сучасного стану сім’ї є відстрочка, або відмова від шлюбу, збільшення розлучень, кожна п’ята дитина народжується поза шлюбом. народження дитини посилює ризик сім’ї опинитися в категорії бідних. Внаслідок цього родини потрапляють ускладні життєві обставини, що призводить до зростання кількості неблагополучних сімей.
Сучасні проблеми соціально неблагополучних родин обумовили наукові пошуки багатьох учених. Сімейною соціалізацією у соціально неблагополучних сім’ях на сучасному етапі займаються такі вчені: А. Антонов, Ф. Ар’єс, Т. Гурко, В. Єлізаров, М. Тітма, Т. Титаренко. Питання впливу сімейного неблагополуччя на формування особистості дітей стали сферою інтересів таких науковців: С. Мудрика., А. Бесєдіна, Н. Лавріненко, В. Пилипенка, Р. Пріми, Т. Перепелиці, Ю. Якубової.
До категорії дітей, які потребують максимальної уваги з боку фахівців з соціальної роботи, педагогів та громадських організацій відносяться зокрема: діти-сироти, соціальні сироти, діти з сімей в кризових ситуаціях, діти, які постраждали внаслідок масштабних аварій, суспільнихконфліктів, останнім часом додалися діти, позбавлені батьківського піклування та діти з неблагополучних сімей.
Сімейне неблагoпoлуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Виховання дітей в умовах негативного емoційнo-психoлoгічнoгo сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватнoю самooцінкoю (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагoпoлучних сімей частіше інших поповнюють ряди важковиховуваних, правoпoрушників, наркoзалежних. До того ж в неблагополучних сім’ях зустрічаються випадки насилля та порушуються права дитини. Соціальний захист дітей з неблагополучних родин суспільство покладає на громадського інспектора з охорони дитинства.
Громадський інспектор з охорони дитинства загальноосвітнього навчального закладу – це спеціаліст із соціальної та виховної діяльності, який здійснює в навчальному закладі обов’язки з захисту прав та законних інтересів неповнолітніх дітей пільгових категорій і призначається щороку керівником навчального закладу на початок нового навчального року.
У своїй роботі громадський інспектор керується нормативними документами щодо соціального захисту дитини та охорони дитинства: Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією з прав дитини, Національною програмою «Діти України» та іншими відповідними нормативними документами МОН України й усіх ланок органів управління освітою, річним планом закладу освіти.
Громадський інспектор з охорони дитинства працює під керівництвом відділу освіти, який проводить навчання громадських інспекторів, надає методичну та інформаційну допомогу. На громадського інспектора покладають наступні функції:виявлення дітей, які залишилися без піклування батьків, захист дітей від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого й жорстокого поводження з ними, облік дітей із неблагополучних сімей, оформлення особових справ, документів на отримання послуг та допомоги дітям, що знаходяться під супроводом, координація роботи педагогів, організація роз’яснювальної роботи з батьками, опікунами з питань охорони прав та інтересів дитини, контрольні обстеження умов життя і виховання дітей та надання інформації в управління освіти.
Громадський інспектор планує свою роботу на рік (півроку, квартал, місяць), погоджує план роботи з відділом освіти, звітує про свою роботу щоквартально. У своїй роботі громадський інспектор співпрацює зі службою у справах дітей, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, з відділом у справах сім’ї, молоді та спорту державної адміністрації, органами охорони здоров’я та іншими державними та громадськими організаціями місцевого рівня.
Отже, сімейне неблагополуччя (нестабільність шлюбу, розлучення, порушення морально-етичних принципів і форм спілкування сім’ї тощо), на сьогоднішній день великою мірою зумовлене як об’єктивними причинами, так і викривленням в системі ціннісних орієнтацій подружжя. Соціальний захист дітей з неблагополучних родин покладено на громадського інспектора з охорони дитинства.

Список використаних джерел:
1. Державна служба статистики України. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства. Статистичний збірник. Київ, 2018. 77с.
2. Соціальна робота із вразливими сім’ями та дітьми: посібник у 2-х ч.;Ч.1. Сучасні орієнтири та ключові технології. / за заг. ред. З.П. Кияниця, Ж.В. Петрочко. Київ: ОБНОВА КОМПАНІ, 2017. 256 с.
3. Трубавіна І.М. Соціальний супровід неблагополучної сім’ї. Науково-методичні матеріали. Київ : ДЦССМ, 2003. 86 с.

Тема цікава і актуальна. Досвід роботи спеціалістів у контексті вирішення означеної проблеми є надзвичайно важливим.

Актуальна та проблемна тема. Нажаль, в нашій країні, недоліки державної політики призводять до соціальної незахищеності сімей з дітьми. Нормативно-правова база є складною та не ефективною.