Доля О.С. СТРУКТУРА СПІВПРАЦІ ФАХІВЦІВ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ

Впровадження інклюзивного навчання стало світовою тенденцією, яка віддзеркалює цивілізаційний рівень кожної держави. Такі країни як Канада, Кіпр, Данія, ЮАР, Іспанія, Бельгія, Швеція, Великобританія, США формувати систему інклюзивного навчання почали в сімдесятих роках двадцятого століття і на сьогодні мають найбільш досконале законодавство у галузі інклюзивної освіти. Західноєвропейські системи загальної середньої освіти, що направлені на соціалізацію всіх дітей без винятку виявляються привабливими для України, з огляду на перспективи розв’язання сучасних педагогічних і соціальних проблем.
Право дітей з інвалідністю на рівний доступ до якісної освіти закріплене в українському законодавстві (Конституція України, Закон України «Про освіту», Закони України «Про охорону дитинства») та в міжнародних документах з питань прав інвалідів. З 2010 року у загальноосвітніх навчальних закладах України запроваджується інклюзивне навчання.
Сучасна система інклюзивної освіти вибудована на принципі забезпечення права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання і базується на концепції «нормалізації», тобто діти з інвалідністю мають право жити в умовах суспільства, в якому вони існують. В основі даної концепціїзакріплені положення про те, що дитина з особливими освітніми потребами має право на спосіб життя, максимально наближений до нормального, спільні для всіх дітей потреби проживання в рідній домівці, любові, розумінні, сприйнятті її неповторності, в сприятливих умовах для здобуття освіти.
Суттєвим чинником інклюзивної освіти є створення структури професійного співробітництва фахівців загальної та спеціальної освіти. Адже, згідно сучасних досліджень, діти з інвалідністю мають багато специфічних потреб, над задоволенням яких працює група фахівців різного профілю. Один спеціаліст не може займатися питаннями когнітивного, моторного, соціального та комунікативного розвитку дитини – це під силу команді відповідних фахівців, які активно співпрацюючи, обмінюються знаннями та інформацією.
Бажано, щоб корекційно-розвивальна складова навчального процесу мала випереджаючий характер, вона повинна не тільки удосконалювати те, що досягла дитина, а й формувати зону найближчого розвитку. Для цього необхідно узгоджувати дії всіх спеціалістів, які працюють з учнем інклюзивного класу (логопед, дефектолог, учитель, психолог, лікар, асистент вчителя, батьки).
Система комплексної корекційно-розвивальної допомоги дітям з особливими освітніми потребами в умовах інклюзії передбачає: медичну, педагогічну, психологічну та соціальну допомоги. Склад команди в інклюзивний клас підбирають залежновід психолого-педагогічних та особистісних характеристик майбутніх учнів.
Фахівці команди спільно оцінюють стан розвитку кожної дитини, розробляють індивідуальні плани роботи з дитиною (перспективні та короткочасні), вирішують питання залучення до роботи інших фахівців, планують додаткові послуги, аналізують результати діяльності команди, постійно підвищують свою кваліфікацію.
За твердженням Гаяш О.В., особливості співпраці фахівців в інклюзивному навчальному закладі повинніакцентуватися на наступних двох моментах:
По-перше, співпраця асистента вчителя, фахівців, які працюють з дитиною, та батьків. Асистент учителя постійно перебуває поряд з учнем: під час уроків, позакласних заходів, супроводжує його на додаткові та розвивальні заняття, спостерігає за ним в процесі такого заняття, контактує з фахівцями, обговорюючи важливі питання. Також вислуховує поради фахівців, надає інформацію про учня, взаємодіє з батьками учнів, залучаючи їх до реалізації програм.
По-друге, співпраця асистента вчителя та вчителя – це важлива умова ефективності здійснення навчального процесу в закладі інклюзивної освіти. Вчитель керує роботою у класі, асистент вчителя здійснює соціальний супровід учнів, які мають труднощі у засвоєнні навчального матеріалу. Учитель і асистент разом працюють над плануванням навчальних занять, згідно індивідуального плану.
Специфіка фахової діяльності вимагає від вчителя та асистента вчителя наступних вмінь: здійснювати моніторинг розвитку учня, оцінювати причини труднощів, виявляти відхилення у розвитку та брати участь у здійснені психолого-педагогічного супроводу школярів, здійснювати індивідуальний підхід до вихованців, формувати готовність здорових школярів до позитивної спільної взаємодії з однолітками, проводити роботу з батьками, створювати сприятливе навчально-розвиваюче середовище для дітей з особливими освітніми потребами в навчальному закладі, сприяти ефективному співробітництву педагогів, батьків та різних фахівців, створювати в класі демократичне середовище для взаємодії.
Отже, успішність впровадження системи інклюзивної освіти можливе за наявності компетентних кадрів, їх взаємодії та співпраці.

Список використаних джерел:
1. Гаяш О.В. Співпраця фахівців в інклюзивному навчанні як необхідна передумова забезпечення корекційної спрямованості педагогічної роботи. URL:http://ap.uu.edu.ua/article/8
2. Основи інклюзивної освіти: навч.-метод. посібник. /за заг. ред Колупаєвої А.А. Київ: «А. С.К.». 2012. 308 с.

Дійсно все повинно бути так, як зазначено в тезі! Але в дійсності не в одній школі з інкдюзивним навчанням не має такого великого масиву фахівців.

Питання: Зараз карантин і діти не ходять до школи, як займатися дітям з особливими освітніми потребами без цих фахівців?