Лабенок П.І. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИВ КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Тваринницька галузь відіграє важливу роль у продовольчому забезпеченні населення, розвитку аграрного виробництва й економіки країни. Ця галузь в Україні зазнає швидких змін, нарощуючи свої промислові потужності, та все більше переходить на інтенсивні форми господарювання. Водночас сучасне промислове тваринництво без належного управління несе серйозні ризики для добробуту тварин, якості води, повітря, ґрунтів, біорізноманіття та здоров’я людей. Крім цього, інтенсивне тваринництво відповідальне за майже 18% усіх парникових газів (FAO). Закономірно, що останнім часом приділяється все більше уваги якості, екологічній та соціальній відповідальності, етичності такої продукції.
З моменту підписання Угоди про асоціацію,Україна взяла на себе зобов’язання щодо екологізації тваринницької галузі, задля підвищення конкурентоспроможності продукції з урахуванням міжнародних екологічних стандартів.Разом із відкриттям зони вільної торгівлі, Україна повинна наблизити своє виробництво до європейських екологічних стандартів і норм гуманного поводження з тваринами. Всі ці процеси підштовхують до створення нових можливостей для запровадження якісно нових систем господарювання у галузі, які би враховували різні аспекти сталого розвитку та створювали нові можливості для виходу національних виробників на міжнародний ринок.
Для українських фермерів використання переваг процесу євроінтеграції і приведення вітчизняного законодавства до стандартів ЄС містить ряд переваг, що сприяє зростанню експорту й розширенню асортименту виробництва. Крім того, національний споживач також отримує переваги від покращеної якості продукції, кращого інформування про вміст, походження та виробництво сільськогосподарських товарів.
ЄС для зменшення екологічних ризиків, діяльність тваринницьких господарств регулюється положеннями низки директив, які забезпечують:
• доступ до інформації та процесів прийняття рішень для громадськості;
• забезпечують впровадження кращих доступних технологій і практик;
• фіксацію, моніторинг і контроль забруднення різних компонентів довкілля.
Декілька з європейських директив уже застосовуються в Україні – це директиви про Оцінку впливу на довкілля (2011/92/ЄС) і Стратегічну екологічну оцінку (2001/42/ЄС), а також деякі з положень Водної Рамкової Директиви (2000/60/ЄС).
Відповідно до Угоди про асоціацію, Україна має наблизити до законодавства ЄС своє нормативно-правове регулювання стосовно добробуту тварин. Такі стандарти стосуються захисту й умов поводження із сільськогосподарськими тваринами, їх утримання, розведення, транспортування та забою. Нормативи ЄС регулярно зазнають змін, адаптуються до викликів галузі. Наприклад, у країнах Європейського союзу заборонене утримання тварин у батарейних клітках, боксах чи станках, взяті зобов’язання до збільшення простору для тварин на фермах, все більше господарств переходять на вільно-вигульне утримання тварин. Також змінюються вимоги щодо харчування тварин, коригування раціону та заборони використання антибіотиків із метою профілактики.Таким чином, гуманне поводження з тваринами та вільний випас сприяє не лише зменшенню страждань тварин, а і потенційно є більш сталою моделлю, що витіснить інтенсивний підхід до виробництва.
Ще одним прикладом є розвиток міжнародного руху “Повільна їжа” (Slowfood), що має своїх прибічників у більш ніж 160 країнах. Рух пропагує культуру та традиції, пов’язані з місцевою їжею, які є основою для здорового й якісного харчування, сприяє налагодженню зв’язків між малими виробниками та споживачами. Це підтримує продовольче різноманіття, стале виробництво та споживання, що не завдають шкоди навколишньому середовищу й якості життя тварин.
Для сталого розвитку тваринництва ключове значення мають малі фермерські господарства, сімейні ферми й їхні кооперативи, що базуються на невиснажливому та відповідальному веденні своєї діяльності, мають цілу низку переваг і у довгостроковій перспективі є економічно життєздатним і вигідним підходом до виробництва. Такі фермерські господарства в Україні виробляють 50% всього продовольства і є місцем зайнятості 80% активного сільського населення.Проте ці виробники залишаються більшою мірою поза увагою продовольчої політики України: проблемою лишається недостатня підтримка малих виробників. Наприклад, складно офіційно оформити малі фермерські господарства, їхній доступ до дотацій, пільг, кредитів і до можливості виходу на ринок та споживачів. Натомість аграрна політика держави та міжнародних фінансових інституцій спрямована на індустріалізацію сільського господарства та розвиток мегакомплексів для інтенсивного вирощування тварин.
Отже, відповідно до Угоди про асоціацію Україна-ЄС до 2025 року має завершитися процес наближення національного законодавства до вимог Європейського Союзу. Цей процес створює можливості для реалізації комплексної політики, здатної спрямувати галузь тваринництва до прийняття більш сталих рішень. Водночас вже зараз деякі виробники та рітейлери, реагуючи на запити ринку, беруть на себе зобов’язання із впровадження якісно нових методів у своїй діяльності.

Список використаних джерел:
1. Орцігр Вацлав, Скальскі Мартін, Гавел Мілан, Даниляк Анна, Марцинкевич Владлена.Запровадження європейських екологічних стандартів до галузі тваринництва України.Аналітичний документ. Прага – Київ, 2017. 38 с. URL: https://ecoaction.org.ua/wp-content/uploads/2018/05/policy-paper-ukrainian_007s.pdf
2. Які можливості для розвитку сталого та гуманного тваринництва в Україні? Екодія. URL: https://ecoaction.org.ua/mozhlyvosti-rozvytku-staloho-tvarynnytstva.html (дата звернення 04.01.2020)

Важлива проблема для України. Чи є у Вас досвід екологічнозбалансованого тваринництва?