Павленко С.С., Кучковський В.М. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ УПРАВЛІННЯ ЛІСАМИ

Лісова політика - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення охорони, відтворення і ефективного, збалансованого використання всіх ресурсів, корисних властивостей та інших цінностей лісів, необхідних цивілізації сьогодні та в майбутньому. Необхідною умовою її успішної реалізації є наявність системи управління лісами і лісовим сектором економіки на міжнародному і національному рівнях.
Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відновлення біорізноманіття лісових екосистем. У зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні мало відрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. Тому надзвичайно важливо розробити узгоджені стратегічні пріоритети ведення лісового господарства.
В найбільш загальному вигляді стратегічний розвиток лісового господарства України може бути представлений наступним чином:
Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді. Досягнення цієї мети вимагає довгострокових узгоджених зусиль з наступних напрямків: 1) Збільшення площі лісів. Найуспішніше може бути здійснено за рахунок заліснення земель Лісостепової і Поліської зони, що не використовуються. Доцільність створення нових лісів у Степовій зоні вимагає додаткового вивчення і обґрунтування насамперед у зв'язку зі зростанням посушливості клімату та зміною гідрологічних умов у регіоні. 2) Реконструкція лісів з метою приведення їх породного складу відповідно до умов місцезростання. Основною перешкодою для розширення робіт з реконструкції є відсутність коштів і можливостей збуту низькоякісної деревини, що отримана в ході їх проведення. 3) Підвищення продуктивності і якості (вартості) лісів за рахунок раціонального ведення лісового господарства. Насамперед необхідне підвищення ефективності рубок догляду за лісом і забезпечення своєчасної рубки стиглих насаджень (до моменту різкого падіння їх приросту і погіршення прогресуючої якості деревини), внесення коректив у практику лісовідновлення.
Збереження і відновлення біорізноманіття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності. Досягнення цієї мети передбачає: раціональний, екологічно і економічно обґрунтований підхід до формування мережі особливо охоронних лісових територій і введення обмежень на лісогосподарську діяльність; широкомасштабне впровадження в практику екологічно орієнтованих методів лісовідновлення, лісокористування і лісовирощування; організацію неперервного і ефективного контролю за станом лісів; удосконалення системи охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб.
Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів. Для досягнення даної мети необхідні: широке впровадження методів, що дозволяють вирощувати ліси, які ефективно та однаково виконуватимуть експлуатаційні, захисні, соціальні та інші функції; внесення відповідних змін в практику планування і організації лісокористування; досягнення швидкого і збалансованого розвитку деревообробного комплексу країни, який повинен забезпечити попит на весь обсяг вирощуваної деревини.
Забезпечення ефективного виконання лісовими екосистемами захисних і соціальних функцій. Досягнення цієї мети передбачає збір додаткової інформації про захисні і соціальні функції лісів; переосмислення багатофункціональної ролі лісу в ландшафті на основі нових даних і сучасних уявлень; внесення відповідних змін в лісогосподарську практику; вкладання коштів у розвиток інфраструктури відпочинку і реалізацію програм екологічної просвіти населення.
Зростання економічної ефективності використання лісових ресурсів, досягнення рентабельності лісового господарства, забезпечення сприятливих умов для роз витку деревообробної промисловості.
Донині офіційно визнається, що ліси України мають обмежене сировинне і економічне значення. Ця теза складена в радянський період і справедлива для умов УРСР як частини лісосировинної супердержави. В умовах суверенної України лісову політику доцільно формувати, виходячи із визнання рівної значимості екологічних, економічних і соціальних функцій лісів для країни в цілому. На регіональному рівні це уявлення, безперечно, повинно коригуватись.
Шляхи досягнення цієї мети базуються на принципах ринкової економіки і вільної конкуренції. Серед них: забезпечення рівних умов розвитку для підприємств усіх форм власності; досягнення стабільності ринку круглого лісу; збільшення місцевих обсягів переробки; підвищення вартості експортованих товарів; удосконалення методів обліку лісопродукції, а також стандартів визначення сортності; забезпечення доступності інформації про лісові ресурси, можливі обсяги заготівлі круглого лісу, експорту і імпорту лісопродукції.
Цілі лісової політики спрямовані на формування юридичних, організаційних і економічних умов сталого управління лісами.

Список використаних джерел:
1. Полякова Любов. Моделі управління державними лісами. Екоінформ. URL: https://ekoinform.com.ua/?p=5208 (дата звернення 30.12.2020)
2. Попков Михайло, Сторожук Віталій, Полякова Любов. Лісова політика України. Умови реалізації та пріоритети. Правозастосування в лісовому господарстві України. URL: http://lespravo.com.ua/art/325-Lisova_politika_Ukraini._Umovi_realizacii_ta_prioriteti/

Лісова політика повинна допомогти забезпечити оптимальну залісненість території, але , нажаль, українське лісорозведення ще надто далеке від оптимального лісокористування....