Клименко Т.С. ПСИХОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Людина завжди існувала у межах природного середовища, використовуючи ресурси для здобуття життєво необхідних благ та водночас була гарантом стабільності даного середовища, оскільки постійно впливала на нього та змінювала.
Наразі антропогенний вплив на природне середовище став найбільш вагомим, наслідки його можна помітити неозброєним оком: від тотального забруднення Світового океану до запровадження новітніх технологій очищення води. Глобальні зміни в природі і надалі будуть залежати від людини, її ставлення та свідомого розуміння важливості стабільності в природному середовищі.
Саме розвиток екологічної свідомості особистості кардинально змінює загальне ставлення людства до природи. Керуючою силою будь-яких змін завжди була молодь, розвинувши та змінивши психологічні показники розвитку екологічної свідомості підлітків, утвориться не лише нове сприйняття світу, а й нове, бережливе ставлення до природного середовища.
Світоглядне значення екологічної свідомості повʼязано, насамперед, з необхідністю вирішення найважливішої на сучасному етапі соціальної проблеми – побудова суспільства, система цінностей якого сприяла б можливості уникнути екологічної катастрофи. Для цього необхідно формування іншої системи цінностей, визнання за природою «права голосу», надання цінності розвитку особистості кожної людини, а також зміни в області управління та виховання [1, с.8-9].
Екологічним можна вважати суспільство, розвиток якого не суперечить природним процесам, яке зацікавлене в якісному розвитку, а не в експансії за рахунок природи та ресурсів. Для переходу до екологічного сталого суспільства людство повинно пройти шлях від надмірного, нераціонального споживання до альтернативного типу цивілізації, через екологізацію виховання, розвиток екологічної культури, підвищення уваги до екологічного фактору, всебічного обговорення екологічних проблем [1, с.14].
У сучасному світі екологічна свідомість поступово формує парадигму, відповідно до якої для побудови екологічно свідомого суспільства необхідні не тільки економічні, але й політичні, соціальні і світоглядні зміни. Імперативом сучасної екологічної свідомості стає турбота про забезпечення та подальше збереження екологічної рівноваги [1, с.15].
Найбільш актуальними проблемами екологічної психології, повʼязаними з мезосередовищем, є проблеми екологічного стану громадських територій, якими користується багато людей, не відповідальних за їх стан. Завданнями екопсихології у даному випадку є вивчення механізмів деструктивної поведінки людини на громадських територіях та розробка шляхів і методів подолання такої поведінки, а також формування ставлення до мезосередовища як до власної оселі, про яку необхідно дбати, яку потрібно прикрашати [2, с.14].
Залежно від особливостей ставлення до довкілля, виокремлюють типи екологічної свідомості: антропоцентричний, що визнає людину найвищою цінністю, а довкіллю відводиться роль задовольняти її потреби; природоцентричний (біоцентричний), коли найвищою цінністю є природа і людина має їй служити; екоцентричний, коли наголос робиться на гармонії, взаємозвʼязку, взаємодії та взаєморозвитку людини і довкілля [2, с.18].
Показниками розвитку та спрямованості екологічної свідомості є: ставлення до середовища (який сенс воно має для людини), її поведінка у довкіллі, мотиви екологічної діяльності та, врешті-решт, екологічна культура [2, с.19].
Демонстраційний експеримент у межах дисциплін екологічного циклу, тобто імітація екологічної ситуації (лабораторний експеримент) або ж демонстрація у реальному житті (природний експеримент) взаємодії людини і довкілля з метою формування уявлень про наслідки поведінки людини у довкіллі; про особливості взаємовпливу людини і навколишнього середовища, а також сприяння пошуку ефективних шляхів розв’язання екологічних проблем, які виникають через екодеструктивну поведінку людини [2, с.22].
Одним із найвиразніших показників сформованості екологічної діяльності є долучення особи до започаткування та розвитку різних напрямків екологічного волонтерського руху, що є свідомим, добровільним, безкорисливим та активним впровадженням отриманих екологічних та екопсихологічних знань у практику, тобто еколого-орієнтована діяльність [2, с.24].
Формування та розвиток екологічної культури студентської молоді полягає, перш за все, у долучені студентів до екологічної діяльності, яка впливає на розвиток їхньої екологічної свідомості, а екологічна свідомість, у свою чергу впливає на формування еколого-орієнтованої діяльності [2, с.32].

Список використаних джерел:
1. Варго О.М. Екологічна свідомість як умова становлення екологічного суспільства: автореф. дис. канд. філософ. наук: 09.00.03. Харків, 2006. 20 с.
2. Льовочкіна А.М. Психологія розвитку екологічної культури студентської молоді: автореф. дис. док. психолог. наук: 19.00.07. Київ, 2013. 42 с.

З Вашої роботи я зрозуміла, що розвиток екологічної свідомості покладається більше на молодь.
А як щодо формування такого розвитку у більш старшої вікової групи?
Бажаючих долучитись до волонтерського руху серед таких людей замало.
Чи можливо розвинути та змінити психологічні показники розвитку екологічної свідомості серед таких людей?