Шейгас І.М., Гулик І.Т., Шевчук В.В. ВІДНОСНО МЕТОДИКИ ДОСЯГНЕННЯ ФАКТИЧНОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДИКИХ РАТИЧНИХ ТВАРИН ДО ОПТИМАЛЬНОГО РІВНЮ

Мисливське господарство України – сфера суспільного виробництва, багатофункціональна біологічна, природоохоронна та господарська система галузевого значення. На даний час вона характеризується певною невідповідністю фактичної величини наявного фауністичного ресурсу оптимальному рівню. А саме – фактичної чисельності (зокрема, основних видів диких аборигенних (лось, олень благородний, козуля, кабан), а також інтродукованих (олень плямистий, муфлон, лань) видів ратичних мисливських тварин) середньому бонітету якості мисливських угідь. Ситуація аналогічна, незалежно від природної зональності країни.
Фактична чисельність мисливських тварин (різноманітних видів ратичних у тому числі), є результатом дії низки, окрім якості угідь, позитивних, а також негативних, чинників. Специфіка такої дії, що впливає на стійкість і чисельність популяцій основних видів мисливської фауни, визначається трьома групами чинників – абіотичними, біотичними та антропогенними. Гальмівна негативна дія одних, а також позитивна дія інших чинників відбувається безперервно – безпосередньо або опосередковано, окремо чи сукупно. Змінюється фізичний і фізіологічний стан тварин, статево-вікова структура популяцій. Ці зрушення змінюють плодючість і смертність, захворюваність організмів, інтенсивність сезонних мікро- та макроміграцій, що в кінцевому результаті визначає загальний стан і темпи зростання або спадання чисельності окремого мисливського виду тварини та сукупності видів [1]. Серед відомих факторів, біотичний чинник кормності та захисних властивостей угідь, від якого залежить склад та історичний стан фауністичних ресурсів регіону, може бути визначальним у разі відсутності негативних лімітуючих чинників. Об’єм зимової кормової бази, її кормова цінність (запас та якість доступних кормів), а також захисні властивості угідь у межах певного регіону визначають структуру та видовий склад місцевих популяцій диких мисливських тварин. Серед антропогенних факторів значний вплив на окремі мікропопуляції диких тварин (особливо – крупних ссавців) можуть мати техногенна трансформація місць перебування дичини та непродуктивні втрати в результаті нераціонального ведення господарства. Негативними лімітуючими факторами визнані: серед біотичних – хижацтво вовків, серед антропогенних – незаконні полювання (браконьєрство). Фактором позитивної дії визнана раціональна система біотехнічних заходів, яка представлена у розширеному регіональному варіанті, як протидія негативу.
Ідея визначення ступеню дії лімітуючих факторів впливу на стан популяцій диких тварин виникла не випадково. У багатьох (подібних за умовами проживання) мисливських угіддях дикі тварини можуть віддавати їм перевагу (виводити потомство, харчуватися, переховуватися) або ігнорувати їх. Більш того, кращі за кормовими умовами угіддя часто не приваблюють дичину за різних причин, частіше – через низьку їх захисність. Особливо чуттєвими до кормових та захисних властивостей певного типу лісових мисливських угідь бувають крупні аборигенні види тварин-дендрофагів, у раціоні яких переважають деревні та чагарникові корми – лось (Alces Gray, 1821), деякі види оленів (Cervus), у меншій мірі – види з іншим характером харчування, зокрема – кабан (свиня) (Sus scrofa).
Принцип визначення категорії цінності, відповідно класу бонітету певного виду угідь, який покладено у основу класифікації мисливських угідь за категоріями цінності (класами бонітетів), під час проведення мисливського упорядкування враховує дві характерні екологічні особливості можливої дії фактору впливу. Перша особливість – дія кожного лімітуючого фактору, в першу чергу природної кормності та захисності, суворо індивідуальна відносно певного виду тварини. Друга – ступінь дії фактору (бонітет) визначається певними межами. Бонітет визначає можливу продуктивність угідь. Згідно з бонітетом розраховується також оптимальна щільність населення (чисельність на одиниці площі) та загальна оптимальна чисельність мисливських тварин.
Встановлено, що у мисливських господарствах, де регулярно виконується комплекс біотехнії, належним чином контролюється чисельність хижаків, ведеться регулярне спостереження за санітарним станом угідь, проводиться боротьба з незаконними полюваннями, тримаються на контролі інші антропогенні чинники впливу, зокрема, рекреаційне навантаження на угіддя, порядок застосування хімікатів та екологічність ведення сільськогосподарського та лісового господарства, а також забезпечується додаткова кормова база для диких тварин у критичний період, показники ведення мисливства (досягнення оптимальних чисельностей та рівню використання мисливського ресурсу) знаходяться на більш високому рівні, ніж в подібних за природним потенціалом господарствах.

Список використаних джерел:
1. Настанова з упорядкування мисливських угідь. Київ, 2002., Харків. 2002., Друкарня ДП ХМЗ ФЕД. 113с. [Instruction of the arrangement of hunting grounds], 2002, The State Forestry Committee of Ukraine. Kyiv: 113 p. (In Ukrainian).

Вжиття біотехнічниз заходів можуть спровокувати непередбачувані вибухи чисельності окремих мисливських видів тварин?