Левада О.О. ЗАМІСНА ПІДТРИМУВАЛЬНА ТЕРАПІЯ: ПОТОЧНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Актуальність обраної нами теми підкреслюють статистичні дані, щодо наркотизації членів суспільства нашої держави. Уже кілька років поспіль для України актуальною залишається проблема наркотичної залежності молоді. Теоретичним підґрунтям дослідження є роботи О. Вакуленко, І. Григи, І. Звєрєвої, І. Козубовської, В. Оржеховської, І. Трубавіної, Ж. Шимкене, Т. Семигіної та ін. Дослідження методик та технологій превентивного виховання і корекції адиктивної поведінки проводили такі вчені, як В. Беспалько, С. Бєлічева, С. Березін, С. Болтівець, М. Ковальчук, Р. Ліщук, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Потапова, С. Толстоухова, Ю. Клейберг, Ч. Левінталь, Г. Фішер та інші.
Питання щодо взаємозв’язку між профілактичною діяльністю та формуванням здорового способу життя розглянуті в працях О. Гореленко, М. Жукова, О. Клименко, О. Карпенко, І. Куліш, Б. Лазаренко, В. Оржеховська, А. Павленко, І. Пінчук, О. Удалова, Е. Фролова, І. Шишова. Закордоном ці проблеми розглядали Д. Вудевінд, М. Галла, Т. Гарісон, Л. Додес, Д. Ван Дер Стел, Г. Фішер, Р. Хоут, Д. Ясперс та інші.
Аналіз науково-педагогічних джерел свідчить, що соціально-психологічна робота з наркозалежними споживачами стимуляторів має певні особливості і здійснюється за такими основними напрямками: діагностичний, профілактичний та реабілітаційний.
Діагностична робота передбачає попереднє виявлення об’єктів роботи, ознайомлення з ними, визначення мети, завдань, методів діагностики, побудови висновків, щоб розпочати відповідну роботу. До групи методів діагностики відносяться методи збору інформації шляхом опитування, експертних оцінок, анкетування, методики дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості тощо. Необхідно провести діагностику індивідуально-типологічних особливостей особистості наркозалежного, його емоційно-вольової сфери, рівня самооцінки та рівня домагань [2, c. 67].
Метою профілактичної діяльності є створення передумов для формування законослухняної, високоморальної поведінки особистості. Перш за все потрібно проводити профілактичну роботу серед дітей та підлітків. Така робота може проводитись через первинну, вторинну та третинну профілактики.
Профілактична діяльність включає чотири етапи:1) початковий (встановлення контакту і налагодження стосунків з підлітками, які схильні до вживання наркотичних речовин та їх батьками);2) головний (передбачає виявлення факторів, які впливають на особистість підлітка, через що він може почати вживати психоактивні речовини, а також просвітницьку роботу з батьками щодо вікових особливостей підлітка, факторів, що стимулюють до формування негативної поведінки, про вплив психоактивних речовин на організм підлітка);3) спільне планування і організація змістовного дозвілля сім’ї (екскурсії, зустрічі, подорожі, перегляд і обговорення кіно- і телепередач, створення об’єднань сімей), що передбачає запобіганню та впливу негативних факторів на сім’ю та підлітка;4) завершальний (підведення підсумків та визначення подальших життєвих планів сім’ї) [3, c. 69].
Окремим напрямком виділяють замісну підтримувальну терапію (ЗПТ), яка є визнаним у світі та найбільш економічно ефективним методом лікування осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання наркотичних речовин. Замісна підтримувальна терапія давно визнана в світовій медицині ефективним інструментом медичної допомоги людям, які страждають на наркотичну залежність. З 70-х років XX сторіччя ЗПТ успішно почала впроваджуватись в США, з 80-90-х років – широко застосовуватись в Європейських державах.
В Україні програму ЗПТ впроваджують із 2004 р., а з 2017 р. її повністю фінансує держава. За оцінними даними біоповедінкового дослідження, в України налічується 317 000 людей, які вживають наркотики ін’єкційно. З них 200661 — споживачі опіоїдів (63,3% від загальної кількості), 38674 (12,2%) — споживачі стимуляторів та 77665 (24,5%) — споживачі одночасно кількох наркотичних речовин[2].
Відповідно до міжнародних рекомендацій (ВООЗ, ЮНЕЙДС), ЗПТ має охоплювати не менше 35% хворих, особливо для країн з високим тягарем ВІЛ/СНІДу, тоді як в Україні програма ЗПТ охоплює лише 5,8% від оцінної чисельності споживачів опіоїдів. Замісна підтримувальна терапія не є панацеєю від наркотичної залежності — це лікування хронічного захворювання. Деякі пацієнти програми можуть потребувати терапії впродовж багатьох років, а хтось — протягом усього життя.Програми ЗПТ повністю відповідають законодавству та впроваджуються відповідно до п. 12 Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. № 264). Успішний досвід реалізації програм ЗПТ у 9 регіонах України дав підстави МОЗ України запровадити їх ще в 14 областях. Пацієнтів для замісної терапії відбирають відповідно до затверджених критеріїв, серед яких обов’язковими є: тривалий стаж вживання, неодноразові спроби лікування, наявність тяжких супутніх захворювань: ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, гепатитів тощо, складних соціальних проблем. Відповідно не всі споживачі наркотиків можуть бути залучені до таких програм.
Список використаних джерел:
1. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі (для лідерів з числа підлітків, молоді, вчителів, батьків). За ред. Лазоренко Б.П.,Пінчук І.М. К., 2002.144 с.
2. Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: монографія / О.М.Балакірєва, Т.В. Бондар, Н.О. Рингач та ін. К.:Український ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2008.152 с.
3. Фридман Л. С.,Флеминг Н. Ф.,Робертс Д. Г.,Хайман С. Е. Наркология / Пер. с англ. М.: Бином; СПб: Невский диалект, 1998.

Питання широкого розповсюдження й організації адекватних програм допомоги особам з наркотичними проблемами в Україні є не тільки нагальним, а й відіграє суттєву рольу зв'язку зі значним рівнем ВІЛ-інфікованості наркозалежних.