Подмогильна Ю.П. ОСНОВНІ АСПЕКТИФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ І СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Проблема психологічного стресу в трудовій діяльності та соціальному житті людини активно вивчаються в Україні і за кордоном в останні десятиліття Психологічні дослідження переконливо доводять, що стресовий стан залежить від особливості самооцінки, емоційного стану, ступеню задоволеності своєю роботою, навчанням, життям.
Проблеми впливу екстремальних факторів діяльності на функціональний стан і працездатність людини розглядали у своїх наукових працях А. Вальдман, Л. Кітаєв-Смик, Б. Ломов, В. Марищук, В. Медведєв.
Важливу роль у формуванні самооцінки відіграє зіставлення образу реального «Я» з образом ідеального «Я», тобто із знанням про те, якою людина хотіла б бути. Хто досягає в реальності характеристик, що визначають для нього ідеальний «образ Я», той повинен мати високу самооцінку. Якщо ж людина відчуває розриви між цими характеристиками й реальністю своїх досягнень, її самооцінка, цілком ймовірно, буде низькою [1, с. 155].
Інший фактор, важливий для формування самооцінки, повязаний з інтеріоризацією соціальних реакцій на дану людину. Іншими словами, людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші. Ще один погляд на природу й формування самооцінки полягає в тім, що людина оцінює успішність своїх дій і проявів через призму своєї ідентичності. Вона отримує задоволення не від того, що вона щось робить добре, а від того, що вона обрала певну справу й саме її робить добре.
Варто особливо підкреслити, що самооцінка, незалежно від того, чи лежать у її основі власні судження людини про себе або інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно задані стандарти, завжди носить суб’єктивний характер.
Самооцінка як найважливіший компонент цілісної самосвідомості особистості, виступає необхідною умовою гармонійних відношень людини як із самою собою, так і з іншими людьми, з якими вона вступає в спілкування й взаємодію. Адекватна самооцінка корелює з позитивним відношенням до актуальних ситуацій, а також здатністю до саморозкриття, установленню глибоких міжособистісних контактів.
Стресостійкість особистості залежить від багатьох факторів, а саме: якості стресорів, особистісних властивостей, компетентності в подоланні навантажень та соціальних факторів.
Стресостійкість розглядається як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості, як результат трансактного процесу зіткнення індивіда зі стресогенним фактором, що включає когнітивну репрезентацію, об’єктивну характеристику ситуації та вимоги до особистості. Адекватність оцінки ситуації та власних ресурсів визначає інтенсивність реакцій, спрямованих особистістю на зміну компонентів стресової ситуації, зміну когнітивної репрезентації, ставлення, мотиваційної, вольової орієнтації, копінгової поведінки, які здійснюються через провідну її функцію – когнітивно-феноменологічної перспективи та функції її окремих структурних компонентів, що зумовлюють рівень стресостійкості під час і після травматичних подій.
Стресостійкість, одночасно, є індивідуальною здатністю організму зберігати нормальну працездатність, зберігати необхідний ступінь адаптації до впливу екстремальних факторів середовища і професійної діяльності, як збереження здатності до соціальної адаптації, збереження значущих міжособистісних зв’язків, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження адаптивного потенціалу працездатності, збереження здоров’я. Стресостійкість характеризує стан фізичного, емоційного і психічного виснаження, викликаного тривалою включеністю в емоційно-напружені й значимі ситуації.
Висновки. Самооцінка і стресостійкість особистості мають багаторівневу детермінацію і зумовлені як характеристиками оточуючого середовища, так і особистісними характеристиками. Як інтегративні якості особистості вони включають взаємодію з усіма структурними характеристиками психіки як під час, так і після дії стресогенних факторів.
Список використаних джерел:
1. Роман К.Д. Механізми формування стресостійкості особистості. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за заг. ред. С.Д. Максименка. Київ, 2004. Т.6. вип. 7. С. 155-156

В якійсь мірі я згодна з цією тезою, але все таки на мою думку набуття здорової самооцінки та стресостійкостві залежить ще й від темпераменту особистості.
І взагалі, як мені здається ці дві якості формуються ще з дитинства.

Отже людям треба відноситися до життя впевнено, осмислено-раціонально, тоді вони більш стійким до стресових впливів. Вплив стресових факторів залежить в від того, якою мірою люди відчувають потребу стресових ситуаціях