Ходаніч Н.О., Бич А.К. ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІМНАСТИКИ У ДІТЕЙ З ПНЕВМОНІЄЮ У ВІДНОВНОМУ ПЕРІОДІ

Захворювання органів дихання залишаються однією з най важливіших проблем практичної педіатрії. Провідне місце в нозологічній структурі патології нижніх дихальних шляхів займає пневмонія. Серед пацієнтів з пневмонією переважна більшість – це діти дошкільногу віку, в тому числі і серед госпіталізованих. Поширенню захворюваності на інфекцію нижніх дихальних шляхів у дитячій популяції сприяють імунологічні, функціональні та анатомічні особливості організму дитини.
Нами проведено аналіз існуючих методів ФР, запропоновано й обґрунтовано комплексне використання традиційних й інноваційних методів і технологій, лікувальної фізичної культури тафлатер-терапії для підвищення ефективності реабілітаційних заходів.
Лікувальна фізична культура проводилася один раз на день по 10–15 хв, з метою досягнення пришвидшеного розсмоктування запального процесу у бронхах, попередження його переходу в хронічну форму, поліпшення функцій зовнішнього дихання дитини. Лікувальна фізична культура сприяла відновленню імунологічного статусу дитини. До занять було включено рухи кінцівками, спеціальні дихальні вправи та вправи на розслаблення м’язів дитини, паузи для відпочинку та флатер-терапії. Вправи виконувались у повільному темпі з неповною амплітудою рухів, з кожним наступним заняттям темп виконання вправ прискорювався. При виконанні вправ увага дітей зосереджувалася на подовженому видиху. Дозовані фізичні вправи мали значний терапевтичний ефект у дітей із патологією системи дихання. Фізичні вправи при їх лікувальному застосуванні рефлекторно сприяли поліпшенню газообміну в легенях та гуморально збуджували дихальні центри. Під впливом фізичних вправ у дітей значно поліпшується крово- та лімфообіг у легенях і плеврі, що сприяє активізації регенеративних процесів та попереджає такі ускладнення, як утворення спайок і сполучної тканини, емфіземи. Спеціально підібрані вихідні положення при виконанні фізичних вправ поліпшують дренажну функцію легень і сприяють видаленню з бронхів та альвеол слизу та гною. Дихальні вправи спрямовані на максимальне розширення грудної клітки та посилення допоміжної роботи діафрагми в дитини.
На заняттях використовуються загально розвивальні гімнастичні вправи в різних вихідних положеннях. Фізичні вправи діти виконують з великою амплітудою. Включаються вправи з предметами. Поступово застосовуються ходьба в середньому та прискореному темпі, біг «підтюпцем» із частими паузами для відпочинку та дихальних вправ. Спеціальними фізичними вправами були повороти, нахили, розгинання, обертання тулуба з різними рухами руками та глибокими вдихами та видихами. Дозування вправ 6–12 разів, темп середній. Курс тривав 20 днів, один раз на день.
До специфічних видів тренування апарата зовнішнього дихання можна віднести звукову гімнастику. Вона складається в застосуванні спеціальних вправ, пов'язаних із проголошенням звуків і їхніх сполучень у певній послідовності та певному способі з обов'язковим первісним виконанням двох вправ: «закритого стогону» - «м-м-м» і «очисного видиху» - «пф-ф-ф». Звукова гімнастика сприяє формуванню правильного чергування фаз вдиху, видиху і дихальної паузи; за рахунок вібрації розслаблює спазмовані бронхи, сприяє кращій евакуації мокротиння; за рахунок створення невеликого позитивного тиску на видиху збільшує рівномірність альвеолярної вентиляції і перешкоджає ранньому експіраторному закриттю дихальних шляхів. Для звукової гімнастики характерні наступні фази дихання: вдих через ніс (1-2 с), пауза (1с), активний видих через рот (2-4 с), пауза (4-6 с).
Включення розробленої комплексної програми фізичної реабілітації у відновний період пневмонії вже через три тижні сприяє достовірному поліпшенню стану здоров’я.