Пюрко В.Є., Казаковам С.М., Гарап І.І. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ДИСПЛАСТИЧНИМ СКОЛІОЗОМ ІІ-ІІІ СТУПЕНЯ

Однією з важливих проблем сучасної реабілітації є профілактика та лікування захворювань опорно-рухового апарату, зокрема, недопущення набуття сколіозів, які утворюються в періоди найбільш інтенсивного розвитку дитячого організму. Сколіоз – це складне поліфункціональне захворювання організму, яке поступово призводить до інвалідизації. У структурі інвалідності сколіозу знаходяться діти у віці 12-17 років. Первинна інвалідність у дітей у результаті диспластичного сколіозу складає 8-9% у структурі дитячої інвалідності [1]. Сколіози призводять до тяжкої інвалідізації, і до не меньш тяжких моральних переживань, пов’язаних з усвідомленням власної фізичної неповноцінності. Відзначено, що основна маса сколіозів починається в молодшому шкільному віці, особливо це помітно у дітей, що відносяться до груп ризику. У подальшому активне прогресування патології спостерігається, якщо не лікувати її методами фізичної терапії. Сколіоз супроводжується різними пошкодженнями розташування і функціонування внутрішніх органів, особливо серцево-судинної та респіраторної систем, тому його прийнято розглядати не просто як викривлення хребта, а як сколіотичну хворобу, що негативно впливає на функціонування всього організму [2]. Частота захворюваності сколіозом у дітей не має тенденції до зниження й досягає 15%. В теперішній час кожен двадцятий підліток страждає сколіозом, а важкі деформації хребта виявляються у 0,5% оглянутих підлітків.
Останнім часом все частіше спостерігається збільшення чисельності дітей із порушеннями розвитку опорно-рухового апарату (ОРА). Статистика свідчить, що захворювання ОРА посідають третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань [3]. Найбільш поширеними з них залишаються: сколіоз, дисплазія кульшових суглобів, вальгусна та варумна деформація нижніх кінцівок, плоскостопість, кривошия та інші. Навіть незначні зміни у процесі формування ОРА дитини можуть призвести до незворотніх наслідків та погіршити її якість життя. Особливому впливу підлягають діти дошкільного віку, тому що саме в цей період відбувається перше скелетне витяжіння, яке супроводжується змінами у кістково-м’язовій системі [2]. Більшість науковців стверджують, що стан ОРА є критерієм показника здоров’я в цілому, що впливає на гармонійне функціонування органів і систем всього організму.
У зв’язку з цим метою роботи було вивчення результатів лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з диспластичним сколіозом ІІ-ІІІ ступеня шляхом використання нових методик і технологій ЛФК у поєднанні з фізотерапевтичними факторами.
Аналіз наукової та науково-методичної літератури показав, що диспластичний сколіоз у дітей – багатогранна проблема ортопедії, фізичної терапії, для вирішення якої необхідні постійні наукові дослідження в різних галузях медицини. Соціальна значимість сколіотичної хвороби визначається зниженням якості життя хворих з тяжкими її формами: близько 30% з них не працюють, 66% - не утворюють родин, 50% - непрацездатні, а 76% хворих жінок не виходять заміж.
Використання на амбулаторному етапі комплексної програми фізичної терапії у дітей зі сколізом ІІ-ІІІ ступеня виразності, яка включала модифіковану методику ЛФК та спеціальні знаряддя для лікування сколіозу, сприяло оптимізації клініко-рентгенологічних проявів захворювання на 22%, супроводжувалось достовірним покращенням витривалості м’язів живота у 14% хворих, характеризувалось ростом показників дихальної системи й позитивними змінами нейровегетативної регуляції. Асиметрія відстані між сьома шийними хребцями та верхнім внутрішнім кутом лопатки зменшилась у 93% дітей, а симетрія між мечовидним відростком та передньою верхньою віссю клубової кістки – у 97% дітей; зменшення відхилень остистих відростків від середньої лінії в грудному відділі з 94% до 74% дітей. Середнє значення сколіотичної дуги у грудному відділі зменшилось на 23%, у поперековому – на 22% (ІІ тип); на 8-9% відповідно у дітей з ІІІ типом сколіозу. Покращилась силова витривалість м’язів спини та живота, яка з оцінки «погано» досягла оцінки «добре», особливо це характерно для м’язів, які випрамляють тулуб. Функціонування внутрішніх органів стабілізувалося, тонус симпатичної вегетативної системи покращився.
Оцінка результатів лікувально-реабілітаційних заходів показала достовірне покращення клініко-рентгенологічних і функціональних показників у дітей зі диспластичним сколіозом ІІ-ІІІ ступеня основної групи по відношенню до групи порівняння, про що свідчить частота сприятливих результатів, яка складала в основній групі 97%, зниження відносного ризику несприятливих результатів лікування – 90% та зниження абсолютного ризику – 27%.
Список використаних джерел:
1. Мухін В.М. Фізична реабілітація. К.: Олімпійська література, 2005. 471с.
2. Єжова О.О. Формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів: монографія. Суми: МакДен, 2011. 412 с
3. Occupational therapy for children Copyright by Mosby-Year Book. Inc./Knowledge base of occupational therapy in pediatrics. 2014. Р. 99-113.

Цікавий та інформативний матеріал.