Давидова В.І., Коваль М.С. ОЦІНКА ПОТРЕБ ЯК МЕТОД СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Для українського сьогодення характерним є те, що значна частина сімей вимагає соціально-педагогічної допомоги через проблеми, що виникають в середовищі сім’ї, так і за її межами, в зовнішньому оточенні. Сучасний стан сім’ї в Україні можна охарактеризувати як кризовий, адже звернення клієнтів до соціальних працівників за допомогою у вирішенні складних життєвих обставин обіймають перше місце серед усіх категорій і складають 34,8% від загальної кількості звернень. Відповідно звернення педагогічних працівників до фахівців із зазначеної проблеми складає 26,2% від загальної кількості звернень (також перше місце), а молоді– 12,4% (друге місце) [1].
Науковці Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн розглядають життєву кризу як «подію життєвого шляху», що є поворотним етапом, на якому приймаються важливі рішення на тривалий час. Також такі поворотні моменти визначаються різними дослідниками як «критичні ситуації» (Е.П. Крупник), «важкі життєві ситуації» (Л.І. Анциферова), «неможлива ситуація» (К.Н. Артемова), «психотравмуюча ситуація» (Т.С. Кириленко), «критичний стан буття» (І.П. Маноха), «складні життєві обставини» (В.Г. Панок). Не дивлячись на використання різної епістемології, автори вкладають в дані поняття близький смисловий зміст. Розуміючи критичні ситуації як ситуації загострення протиріч розвитку в житті людини, дослідники підкреслюють, що ті шляхи, які використовує суб’єкт для подолання кризи, в наступному визначають його долю [1].
В даний час проблемами надання соціальної допомоги особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, займалися такі вітчизняні дослідники як В.Г. Панок, З.О. Гаркавенко, О.Г. Карагодіна, А.С. Шапошнікова. Існує кілька класифікацій категорії «складні життєві обставини». Одні вчені класифікують їх за ступенем участі людини: складні життєві обставини (хвороба, небезпека інвалідності або смерті); складні обставини, пов’язані з виконанням будь-якої задачі (утруднення, протидія, перешкоди, невдачі); складні обставини, пов’язані з соціальним впливом (обставини «суспільної поведінки», оцінки і критики, конфлікти, тиск, і т. п.).
До сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать сім’ї, які не можуть самостійно подолати таких обставин як жорстоке поводження з дитиною в сім’ї, відсутність житла та постійного місця роботи батьків, обмеження або позбавлення волі, насильство в сім’ї, тривала хвороба, встановлена інвалідність, ухиляння батьків від виконання обов’язків, відібрання у батьків дитини без позбавлення батьківських прав, стихійне лихо, дискримінація.
Одним із найважливіших напрямів у соціальній роботі, за твердженням Ж.В. Петрочко, є оцінювання, яке розглядається як фундаментальна технологія, орієнтована на визначення потреб клієнтів, системний моніторинг процесу надання послуг (допомоги, підтримки тощо) і досягнутих результатів, аналіз фінансових витрат і прогнозування економічного ефекту.
Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» визначає оцінку потреб як процес збору, узагальнення та аналізу соціальними працівниками інформації щодо стану та життєвих обставин об’єкта соціальних послуг з метою визначення видів та обсягів послуг, їх впливу на процес подолання складних життєвих обставин. Залежно від категорії клієнтів, вирізняють оцінку потреб дитини та її сім’ї. Оцінка потреб проводиться з метою отримання вичерпної інформації для визначення оптимальної стратегії втручання та необхідних послуг дитині та сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах. Виділяють два рівні оцінки потреб: первинний рівень – початкова оцінка; вторинний рівень – комплексна оцінка
Оцінка потреб клієнта як компонент процесу оцінювання проводиться для визначення видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втручання для забезпечення захисту та благополуччя дитини та зміну ситуації в сім’ї. Виходячи з вище зазначеного,оцінку потреб розглядають як інструмент захисту та надання якісних послуг дитині та її сім’ї, як складову ведення випадку, для того, щоб захистити інтереси дитини та гарантувати їй можливість зростати у сімейному середовищі.
Оцінка процесу має на меті визначити адекватність складеного індивідуального плану роботи з клієнтом, сім’єю, з’ясувати відповідність проведених заходів,реалізації плану та аналізу послідовності їх виконання. Фактично оцінка процесу є моніторингом, або систематичним переглядом професійної діяльності фахівців з соціальної роботи. Оцінка результатів роботи (впливу) – це відстеження наслідків втручання, впливу наданих послуг на якість життя клієнта, його безпосередні здобутки.
Методи збору інформації для оцінки потреб можуть включати опитування (інтерв’ю, анкетування), фокус-групи, бесіду, структуровані та цілеспрямовані дискусії, спостереження, тестування тощо [2].
Отже, оцінка потреб дитини, сім’ї, процесу – це дії зі збору, обробки, систематизації, аналізу, узагальнення та порівняння даних з метою визначення оптимальної стратегії втручання та окреслення необхідних послуг для подолання складних життєвих обставин особою чи сім’єю. При цьому потреби клієнта є предметом оцінки, а сам клієнт – її об’єктом.
Список використаних джерел:
1. Звєрєва І.Д., Кияниця З.П., Кузьмінський В.О., Петрочко Ж.В. Оцінка потреб дитини та її сім’ї: від теорії до практики: навч. посіб.: у 2-х част. К.: «Кожній дитині», 2010. Частина 1. 224с.
2. Соціально-педагогічна діагностика дітей та родин, які опинились в складних життєвих обставинах. / автори-упор. В.Г. Панок, З.О. Гаркавенко, О.Г. Карагодіна, А.С. Шапошнікова. К.: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. 76с.

Діяльності данної допомоги,спрямована на здійснення опіки, допомоги та патронажу неблагополучної сім'ї. Він спрямований на постійне ведення сім'ї, яка потребує систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності.