Шиліна М.Г. ДОСВІД ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

Дитячий церебральний параліч – це збірний термін для групи захворювань, які проявляються, у першу чергу, через порушення рухів, рівноваги і положення тіла. Причиною ДЦП є порушення розвитку мозку або ушкодження однієї або кількох його частин, які контролюють м’язовий тонус і моторну активність (рухи). Діти із церебральними паралічами відстають у своєму моторному розвитку від однолітків і пізніше досягають таких фаз моторного розвитку, як перекидання, сидіння, повзання, ходіння.
Дослідження проводилось на базі комунального підприємства "Слобожанська центральна лікарня" Слобожанської селищної ради, у фізіотерапевтичному відділенні 2019-2020 рр.. Під нашим наглядом знаходилось 30 хворих на ДЦП у формі спастичного геміпарезу та спастичної диплегії, віком 3–4-х років. Зафіксована статистично значуща відмінність між такими антропометричними показниками дітей, як довжина тіла, маса тіла та екскурсія грудної клітки. Особливості рухової функції дітей, хворих на ДЦП, вивчалися за допомогою «Карти-тесту моторних можливостей». У залежності від форми ДЦП діти мали окремі особливості розвитку рухової функції. У дітей зі спастичним геміпарезом констатувались більш розвинені рухові функції в таких вихідних положеннях: лежачи на спині– на 3,61 %, лежачи на животі – на 8,33 %, навприсядки – на 0,56 %, сидячи – на 3,54 % та стоячи – на 14,7 %, поворот на живіт було сформовано на 4,55 % краще, а убік – на 3,8 %. За вдосконаленою індивідуальною програмою фізичної реабілітації пацієнти займались 4 рази на тиждень. Заняття з кожним пацієнтом тривало 45-60 хв., курс реабілітації в обох групах в середньому тривав 4 місяці. Після завершення реабілітаційного курсу ми провели підсумкове обстеження пацієнтів. Дані, які отримали, ми порівнювали з початковими результатами в межах однієї групи та між групами. В ході порівняння ми виявили позитивну динаміку до покращення показників у основної групи. Застосування вдосконаленої комплексної програми реабілітації дозволило сформувати деякі нові рухові стереотипи, що дало можливість дітям виконувати рухові дії на новому рівні рухових функцій. Це дозволило збільшити якість самообслуговування дітей. Найбільші зміни відбулись у розвитку функцій повзання і рачкування.
Реабілітація дітей із ДЦП має комплексний характер. Вона включає психологічний, соціальний, медичний, педагогічний та інші аспекти. Фізичне виховання при цьому – найважливіша частина процесу. Рухові порушення, що обмежують або перешкоджають нормальній фізичній активності, несприятливо впливають на усі сторони розвитку особистості. Фізична реабілітація повинна відбуватися системно, розроблятися фахівцями, а застосовуватися педагогами, вихователями і батьками.

Гарна стаття!